Як вето Угорщини може "розморозити" третину російських активів у ЄС. Орбан ламає санкції

3e18186-orban-sanctions-705.jpg

Субота 15 березня 2025 року – останній день, коли Євросоюз має поновити санкції проти осіб та організацій, причетних до російської агресії проти України. 

Якщо цей дедлайн буде зірваний, це юридично означатиме, що понад 2400 підсанкційних осіб та бізнесів у один момент вийдуть з-під обмежень, накладених на них Європейським Союзом.

Цієї небезпеки не мало би існувати, адже російська агресія не припиняється, і немає жодних підстав послаблювати тиск на відповідальних за неї. Але проблема у тім, що пролонгація санкційного режиму вимагає одноголосного схвалення усіма 27 державами-членами ЄС. 

А одна з держав свою згоду на це не дає. 

Ви правильно припустили – йдеться про Угорщину.

Орбан не вперше блокує процес узгодження санкцій на підготовчому етапі, однак в Брюсселі не виключають, що цього разу Угорщина може піти далі. Зокрема через те, що зараз, на відміну від попередніх історій, угорці не вимагають від ЄС нічого суттєвого навзамін, що звужує простір для переговорів з ними. 

Серед санкцій, що є у цьому пакеті – заморожування десятків мільярдів євро активів російських компаній та організацій, а також політиків, бізнесменів, чиновників, військових, та їхніх бізнесів.

Якщо Угорщина доведе справу до кінця і ЄС не поновить обмеження до дедлайну – з’являється ризик, що ці гроші будуть виведені з Євросоюзу. Назавжди. А Україна втратить можливість використати їх на відбудову та закупівлю зброї для протидії російській агресії.

Зараз європейські дипломати працюють над тим, щоби уникнути найгіршого сценарію. Втім, Орбан розуміє, наскільки вагомим є важіль, що опинився у нього, а тому може використати його, щоби як не скасувати, то підважити санкції. 

І навіть у разі, якщо цей етап вдасться пройти без втрат – проблема має всі шанси виплисти знову вже за 4 місяці, у липні.

"Європейська правда" дізналася непублічні деталі цієї історії та пояснює, що відбувається. 

Про які санкції йдеться?

Якщо спрощено, санкційний режим Євросоюзу проти Росії можна поділити на два великі блоки, історія яких тягнеться ще від 2014 року. 

Спершу – у березні 2014 року, після протиправної анексії Криму – Євросоюз запровадив індивідуальні санкції проти фізичних та юридичних осіб, дії яких підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України.

Потім – у липні, після збиття росіянами авіалайнера MH-17, – ЄС перейшов до секторальних санкцій, тобто обмежень для цілих галузей економіки чи певних напрямків роботи російського бізнесу.

Відтоді обидва цих блоки санкцій багато разів посилювалися, але навіть після початку повномасштабного вторгнення Євросоюз не став "винаходити юридичний велосипед", а продовжував доповнювати ті самі рішення від березня та липня 2014 року.

Але крім посилення санкційних обмежень, ЄС вимушений постійно підтверджувати їхню чинність. 

Це – також спадок давньої, "довоєнної" домовленості, за якої термін дії санкцій становить пів року. Тобто раз на 6 місяців Рада Євросоюзу має дати добро на збереження дії санкцій на наступне півріччя. Всі спроби подовжити цей термін успіху не мали, бо окремим країнам вигідно зберігати короткий період їхньої чинності – адже це дає змогу шантажувати решту, "продаючи" свій голос на підтримку України. Так, продовження секторальних санкцій у січні 2025 року теж не обійшлося без шантажу з боку Угорщини.

Нині дійшла черга поновити індивідуальні обмежувальні заходи. Серед них – обмеження на в’їзд до ЄС для окремих громадян, та замороження активів для громадян та підприємств (до останнього ще повернемося пізніше, це важливо).

В українському "санкційному файлі" ЄС вже нараховується понад 2400 осіб. 

Серед фізичних осіб – переважно російські (а також деякі білоруські та українські) політики, посадовці, бізнесмени та військові, причетні до злочинів проти українців та української державності з 2014 року, у тому числі під час повномасштабної війни. До переліку входять і топ-керівники держави-агресора, включаючи керівника Росії Путіна, міністра закордонних справ Лаврова, прем'єр-міністра Мішустіна, двох останніх міністрів оборони Шойгу та Бєлоусова тощо.

Є там і відповідальні за конкретні воєнні злочини, і ті, чия робота уможливлює подальшу російську агресію.

До прикладу, 15-й пакет санкцій ЄС проти Росії, ухвалений 16 грудня 2024 року, додав до списку представників військового підрозділу, відповідального за обстріл київської дитячої лікарні "Охматдит", топменеджерів провідних компаній в енергетичному секторі Росії, осіб, відповідальних за депортацію українських дітей, поширення пропаганди, ухилення від попередньо запроваджених пакетів санкцій тощо.  

Хоч санкції і доводиться продовжувати щопівроку, найчастіше це рішення ухвалюється без дискусій та заперечень, за письмовою процедурою. Однак у 2025 році все пішло не за планом. Кілька обговорень, що відбулися у Брюсселі на рівні послів держав-членів ЄС, не дозволили дійти одностайності. 

Водночас нині чинне рішення чітко каже, що санкції діють лише до 15 березня 2025 року, і якщо їх не продовжити, то з 16 березня 2025 року обмеження де-юре припинять діяти.

І найбільша проблема полягає не в тому, що Владімір Путін або Денис Пушилін 16 березня отримають теоретичне право на в’їзд до ЄС. А в тому, що нині заморожені активи, які належать тому ж Путіну та десяткам російських олігархів, ризикують знов потрапити в розпорядження своїх російських "власників".

Таємниці європейського "морозу"

Хоча перші рішення про заморожування активів росіян західні держави ухвалювали ще до 2022 року, повноцінно цей інструмент запрацював лише після початку повномасштабного вторгнення РФ до України.

Наразі загальна вартість російських активів у вигляді цінних паперів та готівки, знерухомлених в юрисдикціях країн ЄС, G7 та Австралії, оцінюється у суму близько 260 мільярдів євро (офіційно суми не оприлюднюються, тому йдеться саме про "оцінки"). Переважна частина цих коштів заморожена на території Євросоюзу: йдеться про орієнтовно 210 млрд євро. З них близько 190 млрд євро перебувають у Бельгії, у найбільшому в світі депозитарії цінних паперів Euroclear. 

Зазвичай, коли йдеться про долю заморожених російські активи, все зводиться до коштів російської держави, передусім – заморожених активів Центробанку Росії (ЦБР). 

 Але це зовсім не так, з’ясувала ЄвроПравда. 

До цієї суми входять і гроші олігархів, які зазвичай лишаються поза увагою 

"Дійсно, більше половини заморожених активів складають кошти Центробанку. Але велику частину становлять кошти, які належали підсанкційним фізичним та юридичним особам РФ. Це – не менше третини від загальної суми", – розповів "Європейській правді" дипломат однієї з ключових держав Європейського Союзу, що опікується, зокрема, цими питаннями.

Це стосується також активів, знерухомлених у Euroclear. У депозитарії утримуються від розкриття конкретних сум (мовляв, банківська таємниця). Але віднедавна, виконуючи бельгійське регулювання щодо податків на надприбутки, Euroclear був змушений визнати, що має також заморожені росактиви, що не є грошима ЦБР. Тепер два типи заморожених російських активів обліковуються окремо, і виходячи з показників доходів від них, які депозитарій розкриває – йдеться про цифри одного порядку із "центробанківськими".

Підрахунки російських джерел теж кажуть про приблизно третину коштів, що не належать Центробанку РФ, серед заморожених у ЄС.

А отже, може йтися про приблизно 60 млрд євро або й дещо більше.

Європейські дипломати свідомі того, які наслідки це мати їхнє розмороження.

За оцінкою ще одного з посадовців ЄС, який спілкувався з "Європейською правдою" на умовах анонімності через чутливість процесів, "непродовження індивідуальних санкцій може фактично розморозити до 30% від усього обсягу заморожених активів РФ". 

Ці побоювання поділяють й інші співрозмовники ЄвроПравди у Брюсселі. Доводилося також чути оцінки про загрозу для "більшої частини заморожених активів Росії".

І питання не лише про можливість повернення росіянам з орбіти Путіна їхніх грошей. 

Під загрозою – також програми допомоги Україні.

Від кінця 2024 року запрацювала погоджена G7 схема надання Україні фінансової допомоги. Ці кошти фінансові інституції надають "сімці" під гарантії покриття відсотковими доходами від заморожених активів, а далі їх передають Україні. При чому розглядається їхнє використання також на закупівлю зброї. 

І якщо провал санкцій призведе до "розморозки" третини активів, то й доходів буде менше. А на додаток, зникає надія на передачу Україні "тіла" заморожених російських грошей, що можуть стати одним з джерел коштів на виплату репарацій та відбудову України.

Всі ці плани наразі у підвішеному стані через незгоду Угорщини підтримати продовження індивідуальних санкцій.

Чого хоче Орбан?

Реальні мотиви угорського лідера лишаються загадкою, але у співрозмовників ЄП немає сумніву, що Угорщина орієнтується також на дії США за українським і російським треком.

"Я думаю, вони хочуть змінити все через так звані американські мирні перемовини", – розповів "Європейській правді" дипломат, обізнаний з перебігом дискусії держав-членів ЄС щодо санкцій, які відбулася 10 березня, на зустрічі послів у Брюсселі.

Решта 26 держав Євросоюзу також слідкують за діями адміністрації Трампа, але приходять до висновків, протилежних угорським.

"Ми, більшість держав ЄС, розглядаємо потребу продовження санкцій з точки зору того, що Україна повинна мати сильну позицію, виходячи на будь-які перемовини. Угорщина бачить це інакше", – наголосив дипломат, додавши, що угорська сторона вимагає не повного скасування санкцій, а лише їх скорочення.

Про те, що Будапешт хоче скоротити санкційний список, відомо й з інших джерел.

Існує перелік з восьми осіб, з яких угорці вимагають зняти персональні санкції, і ця вимога від Угорщини була озвучена досить тривалий час тому, однак західні дипломати відмовляються говорити, про кого конкретно йдеться. 

У брюссельських колах лунають припущення, що Угорщина пропонує зняти санкції особисто з Путіна, Лаврова та ще кількох посадовців РФ, щоб створити сприятливий для Кремля фон для початку мирних перемовин. Утім знайти підтвердження цьому нам не вдалося.

Є, втім, деталь переговорів, яку частина наших співрозмовників вважає загрозливою.

Один з дипломатів, ознайомлений з перебігом дискусії держав-членів ЄС, наголосив: "Угорщина, якщо бути точним, заявила, що не має мандату на даному етапі на прийняття рішення щодо поновлення санкційного режиму проти Росії".

Тобто конкретних умов немає. І це ускладнює можливість домовитися з Будапештом.

"Вони (угорці) були жорсткими, вони відчувають себе у виграшній позиції, маючи підтримку адміністрації Трампа", – поділився враженнями про перемовини у понеділок, 10 березня, ще один дипломатичний співрозмовник "Європейської правди".

Угорська сторона на момент публікації матеріалу не відповіла на запит "Європейської правди" про коментар.

Що далі?

Треба наголосити: наразі санкційний режим не зруйнований, і є надія, що вихід буде знайдений. 

У Єврокомісії, зокрема, схиляються до думки, що Угорщина затвердить продовження санкцій до кінця цього тижня, тобто у останні дні перед дедлайном – як це вже було раніше. "В нас була така сама дискусія у січні – і ми досягли згоди. Так само буде й цього тижня. Якщо немає згоди на COREPER (зустрічі на рівні послів – ЄП), ми  повинні знайти іншу альтернативу (тобто домовленості на рівні політиків – ЄП)", – впевнено заявив співрозмовник "Європейської правди".

Втім, представники держав-членів ЄС помітно скептичніші в очікуваннях.

Два дипломати, що представляють держави з різних географічних частин Євросоюзу,  припустили у розмові з ЄвроПравдою, що угоди з Угорщиною не буде досягнуто, і дія санкційних пакетів з 16 березня припиниться. 

"Ми дуже хвилюємося, бо це може створити проблеми", – сказав кореспондентові "Європейської правди" один з них.

Але чи означатиме це, що заморожені активи автоматично і моментально розморозяться? Теж ні. 

Навіть за цього негативного сценарію буде певний часовий лаг для того, щоби досягти спізнілої домовленості. Допоможе знаменита брюссельська бюрократія і десятки процедур, які треба формально здійснити, щоб росіяни отримали доступ до заморожених коштів.

У Брюсселі нехай неформально, але готуються до цього сценарію. І якщо Угорщина продовжить блокувати продовження санкцій до 15 березня включно – буде оголошено, що дискусія про остаточне рішення вноситься у порядок денний Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ, яка відбудеться у понеділок, 17 березня. А вже там міністри закордонних справ 26 держав ЄС шукатимуть, як тиснути на Угорщину, щоб вона погодилася на пролонгацію санкцій. 

Частина співрозмовників ЄП вважають цей варіант основним.

"Індивідуальні санкції проти Росії будуть подовжені у понеділок, 17 березня, під час засідання Foreign Affairs Council – органа, який відповідає безпосередньо за поновлення санкційних режимів і затверджує ці рішення", – впевнено заявив один з європейських дипломатів. І додав, що "ще є час для перемовин та дискусій". Та навіть якщо вдасться уникнути наслідків короткочасного зняття санкцій, це стане сигналом тривоги щодо цілісності усієї санкційної архітектури у ЄС.

Тому наразі європейські перемовники хочуть використати усі можливості, щоби знайти непублічні інструменти переконання Угорщини і закрити санкційне рішення вчасно. Найближче засідання послів заплановане на середу, 12 березня, і наступне – на п’ятницю, 14 березня, – у переддень дедлайну для продовження пакетів індивідуальних санкцій проти росіян та російського бізнесу. 

Інформує eurointegration.com.ua