О целебных свойствах грязи Азовского побережья доказано ученым -химиком Евгением Бурксером

На своей странице в fasebook історик и краевед Александр Дмитренко опубликовал интересную статью об исследованиях Евгения Самойловича Бурксер в Приазовье:

Знаете ли Вы, что в начале ХХ века наш край посетил молодой начинающий ученый-химик Бурксер Евгений Самойлович*, в будущем ставший профессором, доктором химических наук, известным украинским геохимиком, химиком-неоргаником, радиологом.

Что же заинтересовало Бурксера в Северном Приазовье ?! Евгения Самойловича Бурксера манили к себе грязи прибрежных лиманов и заливов Азовского моря, которые согласно легендам древних народов, обладали уникальными лечебными свойствами. Вот это предположение и поставил себе за цель доказать или опровергнуть молодой учёный. 

Как пишет Бурксер в своей книге Соленые озера и лиманы Украины" (1928 г.), в 1915 году с целью общего исследования физико-химических свойств озер и лиманов Черного и Азовского моря была организована первая озерная экспедиция, которая продолжала свою работу до 1918 года. Средства на эту деятельность выделяло земское и городское самоуправление тех мест, которые приглашали к себе исследователя.

Так, в 1915 году Евгений Самойлович Бурксер по поручению Бердянской городской управы занимался изучением плотности рапы, состава и радиоактивности грязи озер, расположенных на Бердянской косе. Он исследовал грязи прибрежных лиманов и сделал поразительное открытие – грязи лиманов оказались лечебными и по своему качеству были сродни лучшим грязям, известным в России и Западной Европе. 

На основе этих исследований Е.С. Бурксер пишет свой первый фундаментальный труд«Физические свойства лечебной грязи» посвященный изучению вязкости иловых грязей юга Украины. Данная работа была отмечена премией им. О.О. Мочутковского в 1918 г.

В июле того же 1915 года Евгений Самойлович посещает соленые озера Лечебное и Соленое, расположенные на южной окраине г. Ногайска (ныне г. Приморска) - заштатного провинциального городка Бердянского уезда Таврической губернии. Как и на Бердянской косе, он исследует свойства вод и грязей прибрежных озер-лиманов, а также делает их радиоактивный анализ. 

Вот, что он пише об этих озерах в книге " Соленые озера и лиманы Украины" ( 1928 г.):

" За 3 верстви од м. Ногайська рівнобіжно з берегом Озівського моря

міститься озеро, що зветься „Цілющим (Лічебним) лиманом“, завдовжки

близко 3,5 кілометрів, завширшки до 500 метрів. Озеро тянуться, рахуючи од того місця, де колись була грязьолікарня, з SW на N0. У тій 

своїй частині, котра межує з міською пристанню, воно робиться дуже 

Неглубоким, а в тій частині, котра ближча до місця колишньої грязьолікарні, воно ширшає й глибшає. Але найбільші глибини, що траплялися нам у цій частині, не перевищують 1 метра. 

В озері багато водоростів, дно де-не-де піщане, але чималу його 

частину вкривають грязі. Глибина шару грязи в різних місцях змінюється 

од 0,4 до 1,6 метра. 

Подекуди грязь на колір сіра, а в частині ближчій до моря, надто 

коло невеличкої коси метрів за 500 од хатини міського сторожа, чорна. 

Од грязи дуже дхне сірководнем. 

Тубільці давно вважають цю грязь за цілющу. Щось із 25 років тому 

д-р Вінклер збудував невеличку грязьолікарню. Вона існувала до 1913 року, аж поки згоріла. За той час, поки грязьолікарня існувала, лікарі зібрали матерiял про цілющі прикмети грязи. Комунікація між лиманом і містом одбувається кіньми. Є лінійки, що ними, хто забажає, може їздити до лиману або до морського берега. З 1913 року грязьолікарню не відновлювано й людність користується грязями примітивними способами. 

Весь північно-західній берег озера, що складається з глини, високий 

і являє собою низку круч: проти дороги з міста ці кручі заввишки не 

більш од 5—6 метрів, а коло пристани бувають 10—12 метрів. Од моря 

відокремлює озеро коса, завширшки од 20 до 170 метрів. У найвужчих 

частинах коси, ближче до пристани, море підчас штормів може її про 

ривати. 

Берег моря піщаний. У піску трапляються черепашки, але їх неба 

гато. Морське дно коло берега піщане й дуже зручне для купання. 

Коса, що відокремлює озеро од моря, де-не-де має піщані горби, 

Вкриті рослинністю. Заввишки горби не бувають більші од 0,7—1,5 

метра. 

Концентрація ропи при 15" Ц. близько 2" Б. (влітку 1915 р.)...

Радіоактивність грязи залежить, очевидячки, од того, що в ній є більше 

радіоактивної глини. 

Ми дослідили фізичні прикмети грязи з Цілющого озера . Перейдімо, далі, до дослідів над Солоним озером, розміщеним теж рівнобіжно з морським берегом, але на південний захід од Цілющого озера. 

Треба відзначити, що його ропа концентрованіша — коло 5,5 Боме. Озеро 

теж простягається з SW на N0. Завдовжки воно близько 2 кілометрів, 

найбільша його ширина коло 500 метрів. 

Од моря відокремлюється воно широченькою косою од 120 до 240 метрів завширшки. Берег протилежний косі —високий і складається з глини. На озері впоряджено соляний промисел і середню частину його вкрито клітинами. 

На дні озера є грязі чорні на колір. Завглибшки озеро не більше од 

0,6—0,8 метра. Водоростів менше, ніж у Цілющому лимані. Коло NW берега росте очерет і водиться багато мух, комарів то-що...

Наслідки аналіз ропи з обох озер показують, що вони складом сольової 

маси істотно не одрізняються од морської води, а грязі з Цілющого озера, маючи звичайний вміст сірководня, визначаються невеличкою солоністю."

По своим свойствам грязи с озер ногайской группы Лечебного и Соленого ничем не уступали бердянским, а по показателям были не хуже известных сакских лечебных грязей.

Труды Е.С. Бурксера не прошли даром. В 1957 в г. Ногайске на берегу Азовского было начато строительство грязелечебницы. Ныне эта грязелечебница известна под названием санаторий "Глория"- республиканская больница медицинской реабилитации. 

Санаторий «Глория» - жемчужина курортного Приазовья, украшение и гордость города Приморска. За последние годы санаторий превратился в элитную здравницу нового поколения, настоящий «Храм здоровья», уникальный лечебно-реабилитационный центр высшей категории аккредитации. В здравнице практикуются различные методы лечения, особое место среди которых занимает иглорефлексотерапия, мануальная терапия и лазерная терапия.

Вот такой вот интересный факт!!! ?

* Евгений Самойлович Бурксер (22 июля 1887, Одесса — 25 июня 1965, Киев) — украинский геохимик, химик-неорганик, радиолог. Доктор химических наук (1943), профессор (1937), член-корреспондент АН УССР (1925), премия Народного комиссариата просвещения Украины (Наркомпрос), премия им. Ф. Э. Дзержинского.

На фотографиях:

1. Евгений Самойлович Бурксер (1887—1965) - известный украинский геохимик, химик-неорганик, радиолог;

2.Фрагмент с топографической карты РККА, 1941 г. , на котором изображено озеро Лечебное( Масштаб 1: 200000);

3-4. Озера-лиманы вблизи поселка Набережное;

5. Химический анализ рапы Ногайских озер ( по материалам книги Е.С. Бурксера " Соленые озера и лиманы Украины" ( 1928 г.) ;

6. Радиоактивный анализ рапы и грязей о. Лечебного( по материалам книги Е.С. Бурксера " Соленые озера и лиманы Украины" ( 1928 г.);

7. Анализ грязи о. Лечебного.( по материалам книги Е.С. Бурксера " Соленые озера и лиманы Украины" ( 1928 г.);

8.Вид курорта Ногайской грязелечебницы доктора Винклера с лимана ( начало ХХ века) ;

9-10. Санаторий "Глория - республиканская больница медицинской реабилитации.

Автор: Aleksandr Dmitrenko