Мандрівник Міхайло Кострикін з Приморську розповів про нєймовірні парки світу

В Приморську мешкає цікава людина Михаїл Кострикін, який посвятив своє життя подорожам по світу, про деякі свої пригоди він поділився з читачами 06137:

Я вже знайомив читачів сайту 06137 з тими країнами, де я побував за свої 40 років подорожей по світу. Зрозуміло, бути в іншій країні та не побувати в головному парку або саду столиці, просто неможливо. Я пам'ятаю всі парки й сади, заповідники, які залишили у мене найбільш вражаючі спогади.

У Парижі я відвідав сади Тюїльрі, Пале-Рояль, район Дефанс, Люксембурзький сад, Єлисейські поля, сади Версаля. За зелені Парижу немає рівних! Сподобався мені парк Марії Терези в столиці Австрії, Відні ... Вражаючий парк у Бранденбурзьких воріт в Берліні, і не стільки своїми розмірами, скільки доглянутими братськими могилами радянських воїнів, загиблих при штурмі Берліна у квітні 1945 р.

Не можу промовчати про грандіозність дерев-велетнів в парках Осло і Стокгольма. У Західній півкулі за зелені красива набережна Бразилії Ріо-де-Жанейро. Парк в столиці Аргентини Буенос-Айрес залишив у мене спогади на все життя красою квітів, дерев, чагарників, басейнів.

Гарні парки, сади столиці Китаю, Пекіна, Індії-Делі, В'єтнаму Ханоя, Хоши Міна. З природних заповідників запам'яталися джунглі Бразилії, Сінгапуру, Шрі-Ланки, Яла - так називається найбільший заповідник на Шрі Ланці. Ялі - означає джунглі. Сідаю на верхній майданчик відкритого джипа, пристебнути ремені безпеки, поряд гід-перекладач, внизу водій. Заповідник приблизно 40х20 кілометрів. Чого тільки я не надивився на свободу дикого світу! Крокодили, змії, гепарди, орли. Сходити з джипа заборонено! Вкрай небезпечно! Гід-перекладач показав мені траурний знак і пояснив його зміст. Ми стояли на березі Індійського океану. Кілька років тому в глибинах Індійського океану стався сильний землетрус. Гігантські хвилі-цунамі, зі швидкістю понад 400 км / ч понеслися на Таїланд і Шрі-Ланку. На березі океану було велике кафе. «Загинули всі 60 осіб» - сказав мені гід. Тіла багатьох не знайшли взагалі. Всі були іноземні громадяни.

Був уже вечір. Ми поверталися додому. І раптом з джунглів вийшла команда диких тварин. Саме колона, а не табун! Попереду стадо слонів, потім за ним жирафи й т.д. І один за одним, дотримуючись зростання, довжину, звання в дикому світі. Це була воістину гармонія краси навколишнього зеленого світу, краси та граціозності дикого тваринного світу. І головне, вони поважали один одного у всьому. А йшли вони до вечірнього водопою, напитися води.

А як у нас, в Приморську, щодо парків і садів? Відрадно бачити, що деякі громадяни нашого міста почали висаджувати біля воріт своїх будинків вічно зелені дерева і чагарники: ялинки, сосни, туї. І як не личить всім нам, коли бачиш, як в полях шеренгою ходить загін мисливців з рушницями, що б випугнуть з оранки останнього зайця і застрелити його. Такого я не бачив ніде.