Приморськ має свою неповторну чарівність. Тиша, провінційне неспішне життя. Майже всі люди знають один одного. Видно хто є торговцем, підприємцем, чиновником або студентом.
Особлива каста - це приморські жебраки. Вранці біля мясних магазинів професійно випрашують смакоти бездомні собаки і коти. І для того щоб отримати своє, треба проявляти неабиякий шарм та чарівність. Бо чим гарніше і чемніше ти себе поводиш, тим більше до тебе прихильності. Серед усіх дворових псів пальму першості по любові та популярності вже майже три роки тримає чудовий пес Валера. Він дуже полюбляє мясний магазин в центрі міста, але може очаровувати торговців на базарі або перехожих біля АТБ. Його бездоганна поведінка та шарм не визиває у мешканців ніякої агресії, а навпаки любовь та смакоту для нього.
Є в місті свої приморські жебраки в людській подобі. Їх всі знають і у них є свої місця де їх підгодовують. І це дуже добре, бо приморці дуже милосердні.
Але нещодавно, на сходинках АТБ мною було помічено капелюх для сбора коштів, куди доброчинні приморці навіть вже поскидали деяку суму коштів, але хазяїна капелюха поблизу не було. Журналіска цікавість змусила провести розслідування, щодо приналежності капелюха.
Ніхто з перехожих не зізнавався, що того його річ. Нарешті було знайдено чоловіка, дуже схожого по вигляду на жебрака, який ховався за стовпом неподалік і уважно слідкував за моїми діями. Коли я спитала чи це його річ, він заперечив. Але я зрозуміла, людина вже дійшла до крапки, і "переступивши через себе" почала жебракування. Але сором, який ще залишився, не дозволяв робити це публічно.
Що з цією людиною трапилось в подальшому не можна сказати. Після цього випадку, його не було помітно, але дуже хочеться щоб він знайшов достойний вихід із складної життєвої ситуації. А в нашому місті жили тільки богаті та щасливі люди.