Публікуємо інтерв’ю з Володимиром Копич – щирим патріотом України, учасником АТО, засновника ГО «Воля», керівником гуртка «Захисник Вітчизни». Матеріали публікації будуть надані для книги до 200-річчя міста Приморська.
Літопис нашого народу нараховує чимало кривавих сторінок. І одна з них - війна на Сході, або, як її називають - АТО. Сотні справжніх патріотів віддали своє життя в боротьбі за незалежність України та збереження її територіальної цілісності. В нашому місті також достатньо патріотів, які щиро люблять неньку Україну і в важкі для неї часи доклали усіх зусиль, щоб відстояти гідність Держави та кордони України.
Я і раніше знала Володимира Копич як патріота, керівника дитячого гуртка «Захисник Вітчизни» ЦДЮТ. Чула , що він воював в зоні АТО. Але тільки на заході, що проводив Приморський МБК в листопаді цього року на честь «Дня Гідності та Свободи», зрозуміла, що про патріотів треба частіше писати та розказувати, щоб люди, а особливо молодь, розуміли, що насправді трапилось з нашою країною і завдяки кому ми зараз можемо мирно жити та працювати. Яскравим прикладом для всіх, вважаю, є життя та дії Володимира Копич.
Я наполягала на інтерв’ю в момент, коли Володимир проводив тренування зі своїми молодшими вихованцями. Хлопчики біля десяти років вивчали ази козацької боротьби. Після закінчення тренування пролунали вигуки про славну Україну та православна молитва.
Після тренування я почала задавати Володимиру питання про його життя :
-« Я народився в м. Мелітополь. Змалку батьками прививалось шанування української культури та її надбання, що Україна в українців в серці. Батько казав мені неодноразово : «Україну треба любити як сонце!». Ще в глибоко сімдесяті роки Радянського союзу, коли про жовто-блакитний прапор не можна було навіть розмовляти, батько дав прочитав слова вірша, і сказав що це слова з гімну України і наспівав його….
Після служби в армії, я поступив до Мелітопольського педагогічного інституту за фахом географ- біолог. Після закінчення, отримав направлення на роботу до Новоолексіївської школи Приморського району. Але там, за моїм фахом роботи не було. Я переїхав до Приморська і тут мене взяли на роботу до Аграрного ліцею, на той час СПТУ-54, керувати військово- початковою підготовкою. Потім , так склалося, що я міняв декілька раз роботу, але вона завжди була пов’язана з вихованням у молоді нашого міста патріотизму та любові до України.
З 2006 року я керівник гуртка «Захисник Вітчизни» ЦЮДТ. З 2011 року мої вихованці почали приймати участь у змаганнях з бойового мистецтва «Спас». За ці роки мої учні ставали багаторазовими чемпіонами та призерами чемпіонатів Запоріжжя та області, кубків України, чемпіонами Європи та Світу з бойового мистецтва «Спас». Враховуючи такі результати, Всеукраїнська Федерація «Спас» проводили тричі поспільзмагання з відкритої першості Запорізької області бойового мистецтва «Спас» у нашому місті на базі спортивної школи.
Для нашої країни переломним став 2014 рік. Ми припинили проводити змагання та тренування, а перейшли на організацію всілякої допомоги у визвольній боротьбі за Україну. Ми, разом з іншими патріотами Приморського району, зареєстрували доволічисленну та сильну громадську організацію «Воля». Організовували волонтерські поїздки на передову, де постачали нашим військовим все необхідне для виживання на передовій (в 2014 році це було вкрай необхідно, бо постачання в армію було дуже мізерне). В тісній співпраці з Приморським військоматом проводили навчання зі зброєю щодо вивченнятактичних прийомів, враховуючи і нашу місцевість з імовірним проникненням ДРГ. Чергували на блокпостах.
Я відновився на військовому обліку, та в 2015 році, з четвертою хвилею мобілізації, пішов добровольцем на війну. Потрапив у Державну прикордонну службу України. З 2016 по 2018 рік перебував в збройних силах України на території Донецької та Луганської областей. Після захворювання був демобілізований з лав збройних сил України. Маю медаль учасника АТО, медаль за Світлодарську дугу, грамоту від полковника, начальника Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ Андрія Миколайовича Вальчук.
Коли вернувся з Донбасу, знову став керівником гуртка «Захисник Вітчизни» ПЦДЮТ. На сьогодні у мене займається 65 хлопців ( 2 старші та 2 молодші групи). В цьому році ми здобули багато перемог та отримали високі нагороди. Так, 15-17 березня відбулась відкрита першість Запорізької області з бойового мистецтва«Спас». Ми взяли активну участь у цих змаганнях, і як результат, три моїх вихованця зайняли друге місце, а два вихованця зайняли третє місце. А з 9 по 10 листопада, в м. Запоріжжя, відбулися змагання - Кубок України, присвячений вшануванню Нестора Махно та Всеукраїнські змагання з рукопашного бою «Спас». На Кубку України ми отримали друге місце, на Всеукраїнських змаганнях третє місце
В мене багато планів на майбутнє. Хочу і в подальшому виховувати нашу молодь в патріотичному напрямку. Але, як завжди, на задумане не вистачає коштів. Дуже мрію, щоб місцева влада звернула на нас увагу і виділяла з бюджету кошти , хоча б на поїздки на змагання. Вартість автотранспортних послуг, проживання та харчування спортсменів коштують не маленькі суми і не кожна родина в змозі оплачувати всі дорожні витрати. Але дуже хочу подякувати голові Приморської районної ради Олегу Ніколенко занеодноразову фінансову допомогу та за підтримку голові Приморської міської ради Олені Божковій. Ще в мене є мрія - зробитиЦентр патріотично- національного виховання для нашої молоді. Де був би окремий спортивний зал для тренувань, гуртки з національної творчості-ковальство, гончарство, лозо плетіння, вишивання, створення національних сувенірів, українська кухня та інше. Вважаю, виховання молоді в українському патриотично- культурному напрямку найприорітетнішим та прошу можновладців не шкодувати на це грошей».